Мені надзвичайно приємно поділитись з Вами моїми власними враженнями від участі в програмі академічної мобільністю. Осінній семестр 2019 року я вчилась за обміном в університеті Валенсії на факультеті промислової інженерії. З чого, власне, почати?

До того як поїхати на Еразмус+ в мене вже був досвід довгострокового навчання за кордоном в різних країнах: Німеччині Канаді та Туреччині і нова пригода в Іспанії була чимось повсякденним та не змушувала очікувати надзвичайних подій. Як же приємно було спростувати очікування та поринути у світ неймовірного навчання.

Розпочати мені хотілось би з самого стилю викладання та курсів. Студенти можуть обирати дисципліни за бажанням та лише деякі, всі інші предмети чітко визначені навчальним планом – зовсім як в Україні, за відвідування, до речі, є заохочення. Матеріали предметів час від часу були важкими і що найголовніше – списати неможливо, за такими речами стежать дуже пильно, адже оцінки характеризують студента в університеті та поза ним при працевлаштуванні, конкуренція висока і не завжди можна отримати пораду від одногрупників як от в Україні. Та не дивлячись ні на що найцікавіше це лабораторія, одним з моїх курсів була Силова електроніка, студенти при виконанні лаб можуть з абсолютною свободою використовувати різні компоненти відповідно до протоколу і навіть ламати їх – бо там вчаться на помилках – жодних штучних умов, все зовсім як в реальному підрозділі R&D. А от найбільш приємною була робота в команді над проектами, вони там майже на кожному предметі. Я працювала зі студентами Еразмусу та іспанцями – можу з упевненістю сказати що так можна прокачати Soft Skills на всі 101% а також отримати цікаві навички менеджменту.

Не дивлячись на те що початок стосується навчання, це лише одна зі складових обміну – не менш важливо було знайомитись з новими людьми та проводити незліченні години на пляжі  ну і звісно отримувати культурний шок щосекунди. Дійсно, іспанська сієста дозволяє поніжитись під сонечком не турбуючись про справи. Нічні вечірки в Валенсії можуть бути навіть щодня, переважно там збирається молодь та студенти, рекомендую клуб Mia. Бари та кафе пропонують місцеву кухню з колоритом та неймовірну сангрію в королівських садах.

Що мене здивувало найбільше це прості собаки, кількість песиків просто зашкалювала, це якась певна традиція іспанців мати вдома хоча б одну собачку, більшість з них маленького розміру.

Радувало і життя звичних містян, громадський транспорт досить розвинений – особливо все що стосується роверів та самокатів, можна сказати, що я не пам’ятаю дороги без велосипедної доріжки поблизу. Особисто для мене задоволенням були місцеві продукти, що для житомирянки як я, походили на заморськи ласощі. Страви в ресторанах неймовірно смачні – кожен хто в Валенсії повинен спробувати місцеву паелью, та кухню в загальному. Популярними були також бістро і пекані, тістечко Наполеоне – в пам’яті на все життя.

Еразмус+ - це люди, я дуже рада була провести свій семестр з такими неперевершеними людьми та здобути нових друзів. З великим задоволенням рекомендую кожному студенту отримати досвід академічної мобільності за кордоном, роки тому це була моя мрія – і зараз вона стала приємними спогадами.

Наостанок, мені хотілось би подякувати КПІ за неймовірну підтримку що вони мені надали під час навчання. Робота та навантаження що вони виконую щодня неможливо переоцінити – Дякую!

Авторка відгуку: Валерія Охмак, магістр 2-го курсу ФЕЛ

Якщо маєте запитання до Валерії, її пошта — valeriiaokhmak@gmail.com

Автор: Департамент навчально-виховної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського

Більше про можливості реалізації у КПІ на наших каналах в Telegram: канал, зворотній зв'язок — бот

Університет Ворика знаходиться на околицях міста Ковентрі, а воно — в Центральній частині Великобританії.

На території університетського кампусу є широкий вибір активностей для дозвілля. Сюди входить студентський кіноклуб, де проводяться кінопокази кожного дня, мовні кафе, арт-центр із галереями та концертами. Особливої уваги заслуговує спорткомплекс, де є басейн, футбол, скеледром, тенісні корти, корти для сквошу та тренажерний зал.

Працював на позиції Research Student в School of Engineering в лабораторії біоінженерії. Програма не передбачає відвідування лекцій, але надає доступ відвідувати будь-які курси не тільки нашого департаменту, а й всього університету. Проекти, над якими працювали, були пов’язані з аналізом медичних даних, після початку пандемії почали працювати над мобільним додатком для лікарів з Індії. Про розробку додатку було опубліковано декілька статей в інтернет-порталах Business Digest, BioSpectrum, Health Vision.

Положення університету дозволяє багато подорожувати і відносно дешево, якщо завчасно купити Railcard; коштує вона 30 фунтів і дозволяє отримувати гарантовану знижку на ⅓ від ціни квитка. Наступні відомі міста розташовані максимум в 4 годинах дороги потягом: Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Оксфорд, Кембридж, Ноттінгем і багато інших. Тому на вихідних тяжко сидіти дома. Ще є Шотландія із могутніми горами та захопливими видами і численними природними парками.

Про подорожі. Кембридж поглинає своїм академічним духом, студентським життям, історіями про коледжі та нобелівських лауреатів. Оселився в хостелі, де познайомився із людьми із Алжиру та Нігерії, після цього мали довгу розмову про проблеми Африки. Відкрив для себе нову правду про стан речей в Африці, яка пізніше підтвердилась під час подорожі до Шеффілда. Там познайомився із чоловіком із ПАР, хоча і його країна найбільш розвинута на континенті, але проблеми все ті ж.

Шотландія. Зустріла штормом, вітром, який зносить з ніг, та градом, який летить горизонтально в очі. У наступні дні — невірна стежка в долині між горами, перший досвід автостопу із представницею Шотландії в ООН, 2 вовки (вони виявились оленями, які стояли задом), перехід через гори в сутінки, знову автостопом додому, вечеря і хагіс (шотландська страва з баранячої печінки). Повернення з острова, підйом на Бен Невіс та залізничний міст з Гаррі Поттера. Фінальний день подорожі Шотландією був у дощовому Глазго, де ввечері потрапили в паб на закриту вечірку народних танців та живої музики. Ще було багато подорожей по Британії, але була одна найбільш екстремальна — подорож додому через Лондон, Мінськ, кордон та 14-денну самоізоляцію в Києві. У Британії всі вокзали потяги та автобуси були пустими, та що там,  шумні центральні вулиці Лондона виглядали, як передмістя: тихі, безлюдні, тільки велосипедисти і бігуни.

Автор відгуку: Максим Остапенко, магістр 1-го курсу ІТС.
Якщо маєте запитання до Максима, його пошта — mak7.ostapenko@gmail.com.

Автор: Департамент навчально-виховної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського

Більше про можливості реалізації у КПІ на наших каналах в Telegram: канал, зворотній зв'язок — бот

«Erasmus+» — програма, яка змінює життя. Саме ця програма дозволить тобі у період студентства подорожувати, пожити півроку чи рік в іншій країні та одночасно спробувати навчання у закордонному ЗВО.

Мене звати Олеся Ніцович, та мені пощастило навчатися протягом одного семестру в Університеті Малаги, Королівство Іспанія. Досі я пригадую цей досвід як довгу насичену подорож, з купою вражень та знайомств.

Основними викликами було знайти нормальне житло, вивчити маршрути і дороги (перший тиждень я ходила лише з гугл-мапами), знайти друзів, адаптуватись до нового навчання англійською та до нової мови країни. Перший місяць не був легким, але зараз я згадую це як велику пригоду: ти одна в незнайомому місті, і якою же сильною ти стаєш після того як пройшла всі випробування та змогла там облаштуватись. Особливо радісні є спогади, коли з кимось знайомишся на вулиці або розмовляєш з незнайомцями, намагаєшся щось у них запитати англійською.

Перебуваючи в Іспанії на той момент тяжкість навчання я не могла порівняти ні з яким українським, адже на уроках частенько не розумієш англійських слів і сидиш з перекладачем, щоб зрозуміти матеріал. Не карайте себе, адже насправді скласти предмет на Е — це вже перемога, тому багато cтудентів не можуть закрити навіть на мінімум та переносять свій курс на наступний рік.
До речі, про традиційне навчання як в Україні. У Європі, загалом, все по-іншому: система освіти влаштована так, що вас не можуть «відрахувати». У них взагалі немає такого поняття. Наприклад, я на 1 курсі та у мене є 6 предметів, один з яких я не склала. Я можу заплатити за кредити, які на нього припадають, щоб перездати в наступному році та спокійно йти на 2 курс, перескладаючи його з іншою групою (також можна відвідувати пари, як  і всі члени групи).

Про хороше: нові друзі та подорожі вам забезпечені. Я об’їздила багато визначних міст Іспанії, при цьому навчалася дистанційно в КПІ (оскільки деякі предмети не перезараховувались) та англійською в Університеті Малаги. Як мені це вдалось? Досі не знаю. Тим паче, я здала всі предмети і навіть на гарні бали, тому хочу переконати, що у вас все вийде.

Нові друзі з Європи це дуже класний досвід. Наразі у мене є друзі, майже з кожної країни Європи та навіть США, Канади. Дружба, спілкування з ними дають розуміння менталітету кожної країни, це дуже допомагає, якщо хотіли кудись переїхати або під час подорожі у вас точно у тій країні є знайомі!

Не забувайте про купу бонусів та знижок, які дає Erasmus. Наприклад, картка ESN (Erasmus Student Network) дасть вам 15% знижку на подорожі авіаперевізником Ryanair. Erasmus добре підтримується, студенти в університеті організовують зустрічі для знайомства один з одним, подорожі та походи до музеїв.

Якщо ви хочете спробувати себе у чомусь новому, отримати практичний досвід та навчання закордоном, зробити собі виклик — подавайтесь на Erasmus!

Авторка відгуку: Олеся Ніцович, студентка 4-го курсу ТЕФ.
Якщо маєте запитання до Олесі, її профіль у телеграмі — @OlesiaNitsovych, а також канал.
Олеся давала інтерв'ю щодо її очікувань від мобільності та поради як пройти конкурс, які можна переглянути у відео.

Автор: Департамент навчально-виховної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського

Більше про можливості реалізації у КПІ на наших каналах в Telegram: канал, зворотній зв'язок — бот

«Erasmus+» – це програма, яка перетворює життя на пригодницький роман. Всі ці пригоди я відчула на собі, отримавши можливість навчатися в Університеті Гронінгена, який знаходиться на півночі Королівства Нідерландів. З другої спроби я стала учасницею програми академічної мобільності. Я мала скласти IELTS, забронювати кімнату у закордонному гуртожитку, отримати дозвіл на довготривале перебування в Нідерландах, і це ще далеко не все!

Навчання в Університеті Гронінгена у порівнянні з вітчизняним є доволі складним. Наша D чи E для мене, студентки, яка отримувала здебільшого А, були перемогою. Свою роль зіграв і той факт, що з факультету лінгвістики я перейшла на факультет мистецтв, де я вивчала літературу, а на додаток, культуру Нідерландів з лінгво-країнознавчої, фольклорної та історичної позиції. Кожна дисципліна оцінювалася по-різному: для історії міграцій потрібна була активність на заняттях та добре написана стаття, для інших дисциплін – екзамени. Вони теж різного типу – як суто тестові, так і комбіновані. Найскладнішим був екзамен у формі есе, адже навіть англійської на рівні С1 було замало, необхідно було орієнтуватися у локальній системі освіти та культурі. Спершу навчатися було надзвичайно важко, незвично читати по 150-300 сторінок на тиждень та опрацьовувати наукові статті, які не стосувалися звичної мені лінгвістики та перекладознавства. Проте, я склала всі дисципліни.

Складнощів додавала культурна адаптація та особливості банківської системи у Нідерландах, через які я не одразу змогла відкрити рахунок. Тож, отримувала стипендію готівкою перші місяці, що трохи ускладнювало бронювання житла під час мандрівок. Гронінген – мале містечко, тому мені було важко знаходитися там тривалий час. До того ж, поряд були Німеччина та Бельгія, і я не могла просто всидіти на місці, тому побачила ще Амстердам, Роттердам, Гаагу, бельгійські Брюссель, Брюгге, Шарлеруа, німецькі Гамубрг, Бремен та Кельн. В останньому навіть зустріла Новий рік з друзями.

Найлегшим у цьому проекті для мене було спілкування з іноземними студентами та мандрувати пішки чи на колесах на великі дистанції. В день по місту я проходила по 8 км, бо через поганий зір і постійний дощ не могла їздити на велосипеді. Мені, як любительці велоспорту, перший час було надзвичайно сумно. Щодо мандрівок, то і у незнайомих містах я пересувалася пішки і робила сотні світлин. Спілкування з іноземцями у мене було невимушеним і цікавим. Особливо дружніми стосунки склалися зі студентами з Данії, Грузії, Румунії, Португалії, Туреччини, Південної Африки, Австралії, Латвії, Нової Зеландії та Іспанії, а також Німеччини. Але і серед нідерландських студентів я знайшла знайомих і друзів. В університеті серед викладачів було багато іноземців. Я працювала з викладачами з Англії (вони переважно викладали все, що стосувалося англійської літератури), Іспанії та іспаномовних країн латинської Америки.

«Erasmus+» – це можливість якщо не втілити, то принаймні торкнутися мрії. Побачити світ з іншої перспективи, побачити життя несхоже на те, яке ми звикли бачити. Коли повернулася додому, у мене виникло відчуття, що нічого не змінилося і ніби я нікуди не їздила. Це відчуття мене мучило, але згодом зрозуміла, що це значить: змінилася я.

Автор: Департамент навчально-виховної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського

Більше про можливості реалізації у КПІ на наших каналах в Telegram: канал, зворотній зв'язок — бот