Мені надзвичайно приємно поділитись з Вами моїми власними враженнями від участі в програмі академічної мобільністю. Осінній семестр 2019 року я вчилась за обміном в університеті Валенсії на факультеті промислової інженерії. З чого, власне, почати?

До того як поїхати на Еразмус+ в мене вже був досвід довгострокового навчання за кордоном в різних країнах: Німеччині Канаді та Туреччині і нова пригода в Іспанії була чимось повсякденним та не змушувала очікувати надзвичайних подій. Як же приємно було спростувати очікування та поринути у світ неймовірного навчання.

Розпочати мені хотілось би з самого стилю викладання та курсів. Студенти можуть обирати дисципліни за бажанням та лише деякі, всі інші предмети чітко визначені навчальним планом – зовсім як в Україні, за відвідування, до речі, є заохочення. Матеріали предметів час від часу були важкими і що найголовніше – списати неможливо, за такими речами стежать дуже пильно, адже оцінки характеризують студента в університеті та поза ним при працевлаштуванні, конкуренція висока і не завжди можна отримати пораду від одногрупників як от в Україні. Та не дивлячись ні на що найцікавіше це лабораторія, одним з моїх курсів була Силова електроніка, студенти при виконанні лаб можуть з абсолютною свободою використовувати різні компоненти відповідно до протоколу і навіть ламати їх – бо там вчаться на помилках – жодних штучних умов, все зовсім як в реальному підрозділі R&D. А от найбільш приємною була робота в команді над проектами, вони там майже на кожному предметі. Я працювала зі студентами Еразмусу та іспанцями – можу з упевненістю сказати що так можна прокачати Soft Skills на всі 101% а також отримати цікаві навички менеджменту.

Не дивлячись на те що початок стосується навчання, це лише одна зі складових обміну – не менш важливо було знайомитись з новими людьми та проводити незліченні години на пляжі  ну і звісно отримувати культурний шок щосекунди. Дійсно, іспанська сієста дозволяє поніжитись під сонечком не турбуючись про справи. Нічні вечірки в Валенсії можуть бути навіть щодня, переважно там збирається молодь та студенти, рекомендую клуб Mia. Бари та кафе пропонують місцеву кухню з колоритом та неймовірну сангрію в королівських садах.

Що мене здивувало найбільше це прості собаки, кількість песиків просто зашкалювала, це якась певна традиція іспанців мати вдома хоча б одну собачку, більшість з них маленького розміру.

Радувало і життя звичних містян, громадський транспорт досить розвинений – особливо все що стосується роверів та самокатів, можна сказати, що я не пам’ятаю дороги без велосипедної доріжки поблизу. Особисто для мене задоволенням були місцеві продукти, що для житомирянки як я, походили на заморськи ласощі. Страви в ресторанах неймовірно смачні – кожен хто в Валенсії повинен спробувати місцеву паелью, та кухню в загальному. Популярними були також бістро і пекані, тістечко Наполеоне – в пам’яті на все життя.

Еразмус+ - це люди, я дуже рада була провести свій семестр з такими неперевершеними людьми та здобути нових друзів. З великим задоволенням рекомендую кожному студенту отримати досвід академічної мобільності за кордоном, роки тому це була моя мрія – і зараз вона стала приємними спогадами.

Наостанок, мені хотілось би подякувати КПІ за неймовірну підтримку що вони мені надали під час навчання. Робота та навантаження що вони виконую щодня неможливо переоцінити – Дякую!

Авторка відгуку: Валерія Охмак, магістр 2-го курсу ФЕЛ

Якщо маєте запитання до Валерії, її пошта — valeriiaokhmak@gmail.com

Автор: Департамент навчально-виховної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського

Більше про можливості реалізації у КПІ на наших каналах в Telegram: канал, зворотній зв'язок — бот